Пілар жила в столітньому мексиканському домі, побудованому ще її прадідом, і мала у дворі традиційну пустельну баню — місце, яке було для її родини майже священним. Ця баня виглядала як піщане лоно — круглий зведений з каменю шатер з невеликим віконцем для світла прямо по центру, згори. Коли до Пілар приїжджала родина, баня була їх обов’язковим ритуалом. Її розтоплювали сухими дровами, випаленими під сонцем пустелі, всередину заходили люди, до вуглів вони додавали сушені чорнобривці, цедру лимона, жасмин, а потім разом співали традиційні пісні, граючи всередині на гітарі.

Повітря нагрівалося чи то від дров, чи то від музики, яка закручувалася по колу бані, а коли вони виходили назовні й стигли в нічному холодному повітрі пустелі, небо було кришталевим і всипаним зорями — так їх бачать лише люди з ясним розумом і почуттями.