Лейра, жінка, яка досягла всього й могла насолоджуватися власною зрілістю, була відома особливим прийманням гостей у своїй розпашілій від сонця віллі. Хто б не прийшов до її воріт, вона не впускала всередину, доки гість не вип’є склянку особливого нектару. Лейра готувала його власноруч: сік і перебитий м’якуш стиглого манго, нектар ірисів, дрібка терпкої ванілі.

Цей напій був такий соковитий, солодкий і насичений літом, що гості забували про всі негаразди, накопичену образу за день, роздратування, злість на своїх ворогів. Через це Лейра навіть інколи зводила за одним столом ворожі табори. Вона знала, що після її нектару гості можуть розслаблено, дружньо поговорити. Вона знала, як роззброювати людей, і користувалась цим без сумнівів і докорів сумління. Зрештою, люди й самі прагнули хоч ненадовго відчути щирість, безпосередність і м’якість — стан солодкої безтурботності, коли здається, що сам світ сам по собі буде.