Один відгрім. Другий. Ще раз. Блискавиця падає на землю струмом так само, як падає дощ. Три вертикальні розрізи: струм, дощ, стебла лаванди, чий запах зривається потоками зливи. Майкл з вечора чекає на відповідь, і йому вже вривається терпець. Удає, що думками в роботі, але чистить взуття, поправляє куртку, шукає парасолю і думає тільки: «Коли відповість?». 

Вийшов на вулицю, завів мотоцикл, і — нотифікація в телефоні. «О, я знаю, що ти мені написала», — впевнений, що відповідь ствердна, їде до офісу.

Вони були разом три роки тому, рік тому й ось тепер. Розходились-сходились, так по колу. Він займався кар’єрою, було не до цього. Але вчора прийшов і сказав: «Я хочу бути тільки з тобою. Мене все влаштовує. Я готовий». Вона взяла час подумати.