Він був кухарем і запросив її на вечерю додому. З неї було вино. З нього — вся решта. Вона вдягла широкі штани з легкої віскози, яка повторювала всі її вигини, коли йшла широким вільним кроком, та золотий топ на тонких бретелях. При зустрічі на порозі квартири він її злегка обійняв. Відчув запах маракуї та персика від її волосся, пудрову золоту шкіру плечей і теплий глибокий видих біля своєї шиї. 

 — Що ти збираєшся готувати? 

На столі була лише малина, груші, листя смородини. 

— А що ти хочеш? Ти не дивись, я можу все. 

Вони так і не повечеряли того дня, але дізналися, що вночі був зорепад, про який ніде не оголошували, сусіди поверталися з побачень під ранок, а вони один з одним ще обов’язково зустрінуться.